У Колорадо гризуни та інші тварини можуть заразитися чумою і померти. Потім їхні блохи можуть вкусити іншу тварину чи людину та передати інфекцію.

Клінічний опис

Чума – важка бактеріальна інфекція, що характеризується різким початком високої температури, ознобу, нездужання, міалгії, нудоти та слабкості. Розрізняють три основні клінічні форми чуми:

• Бубонна чума: найпоширенішою формою є бубонна чума, що характеризується розвитком болісної однобічної регіонарної лімфаденопатії протягом 24-48 годин після початку лихоманки. Уражені лімфатичні вузли дренують точку проникнення бактерій, як правило, залучаючи пахові, пахвові або шийні вузли.
• Септицемічна чума: може розвинутися вторинно по відношенню до бубонної форми або може бути первинним проявом, якщо бактерії потрапляють безпосередньо в кров. Це проявляється як грамнегативний бактеріальний сепсис.
• Легенева чума: може розвинутися як первинна інфекція через вдихання респіраторних крапель або вторинно через гематогенне поширення. Легенева чума може передаватися від людини до людини повітряно-крапельним шляхом. Від нелікованої бубонної чуми рівень смертності наближається до 70%; септицемія та легенева чума смертельні без негайного лікування.

Діагностика

Хоча більшість хворих на чуму мають бубон (збільшений болючий лімфатичний вузол), у деяких можуть бути неспецифічні симптоми. Наприклад, септична чума може проявлятися яскраво вираженими шлунково-кишковими симптомами, такими як нудота, блювання, діарея та біль у животі. Відповідні діагностичні зразки включають посів крові, аспірати лімфатичних вузлів, якщо можливо, та/або мокротиння, якщо є показання. Медикаментозну терапію слід починати якнайшвидше після взяття лабораторних зразків. Якщо є підозра на чуму, слід негайно повідомити місцеві та державні відділи охорони здоров’я. Якщо у пацієнта є ознаки пневмонії, його/її також слід ізолювати та застосувати краплинні заходи.

Діагностичне тестування та звітність

• Чума є станом, про який слід повідомляти 24 години
• Необхідно повідомити про будь-які підозрювані випадки чуми на основі клінічного враження медичного працівника або попередніх лабораторних результатів
• Про підозрілі випадки слід негайно повідомляти по телефону.

Департамент охорони здоров'я та навколишнього середовища Колорадо
Розклад роботи (пн-пт 8:30-5:00): 303-692-2700
У позаробочий час: 303-370-9395

Департамент охорони здоров'я та навколишнього середовища округу Ларімер 
970-498-6700

Якщо є підозра на чуму, по можливості слід взяти зразки перед обробкою, але не можна відкладати лікування. Зразки слід брати з відповідних місць для виділення бактерій і залежать від клінічної картини:

• Аспірат лімфатичного вузла: уражений бубон повинен містити численні організми, які можна оцінити під мікроскопом і за допомогою культури.
• Посів крові: мікроорганізми можна побачити в мазках крові, якщо у пацієнта септицемія. Мазки крові, взяті у пацієнтів з підозрою на бубонну чуму на ранніх стадіях хвороби, зазвичай негативні на бактерії при мікроскопічному дослідженні, але можуть бути позитивними при посіві.
• Мокрота: посів можливий з мокротиння дуже хворих пацієнтів з пневмонією; однак культура крові в цей час також зазвичай є позитивною.
• Змив з бронхів/трахеї можна взяти у пацієнтів із підозрою на легеневу чуму; Зразки з горла не ідеальні для виділення чуми, оскільки вони часто містять багато інших бактерій, які можуть маскувати наявність чуми.
• У випадках, коли живі організми не підлягають культивуванню (наприклад, посмертно), зразки лімфоїдної тканини, селезінки, легенів, печінки або кісткового мозку можуть виявити наявність чумної інфекції за допомогою прямих методів виявлення, таких як прямі флуоресцентні антитіла (DFA) або ПЛР.

Y. pestis можна ідентифікувати під мікроскопом шляхом дослідження пофарбованих за Грамом, Райтом, Гімза або Вейсоном мазків периферичної крові, мокротиння або зразків лімфатичних вузлів. Візуалізація біполярно забарвлених, овоїдних, грамнегативних мікроорганізмів із зовнішнім виглядом «англійської шпильки» дозволяє швидко діагностувати чуму.

Якщо посіви дають негативні результати, але все ще є підозра на чуму, можна провести серологічне дослідження для підтвердження діагнозу. Один зразок сироватки слід взяти якомога раніше під час захворювання, а потім – через 4-6 тижнів або більше після початку захворювання.

Рекомендоване лікування чумою антибіотиками

Почніть відповідну терапію, як тільки виникне підозра на чуму. Препаратами вибору є стрептоміцин або гентаміцин, але також ефективні тетрацикліни, фторхінолони та левоміцетин. Тривалість лікування 10 днів або до 2 днів після спадання лихоманки. Пероральна терапія може бути замінена, коли пацієнт покращиться.

Схеми, наведені нижче, є лише рекомендаціями та можуть потребувати коригування залежно від віку пацієнта, історії хвороби, основного стану здоров’я або алергії.

Лікування чуми
Адаптовано з: Inglesby TV, Dennis DT, Henderson DA, et al. Чума як біологічна зброя: управління медициною та охороною здоров'я. Робоча група з цивільного біозахисту. ДЖАМА. 2000 3 травня; 283 (17): 2281-90.

1. Пацієнтам із порушенням функції нирок слід скоригувати дозу аміноглікозидів. 
2. Концентрація хлорамфеніколу в сироватці повинна становити 5-20 мкг/мл, щоб уникнути пригнічення кісткового мозку.
3. Гентаміцин належить до категорії С при вагітності, але його безпечно та ефективно використовували для лікування чуми у вагітних жінок.
4. Доксициклін і ципрофлоксацин належать до категорії вагітності D і C відповідно. Ці препарати слід застосовувати лише за відсутності гентаміцину.

Дорослі:  
Переважні агенти/дози/шляхи введення

• Стрептоміцин / 11 г / двічі на добу / в/м
• Гентаміцин / 15 мг/кг 2 раз на добу або 1.7 мг/кг навантажувальної дози з наступною дозою 8 мг/кг кожні XNUMX годин / в/м або в/в

Альтернативні засоби / Доза / Шлях введення

• Доксициклін / 100 мг 200 рази на добу або XNUMX мг XNUMX раз на добу / в/в
• Ципрофлоксацин / 400 мг двічі на добу / в/в
• Хлорамфенікол / 225 мг/кг кожні 6 годин / в/в
• Примітка: Моксифлоксацин і Левафлоксацин також схвалені FDA для лікування чуми. Інформацію про призначення та дозування див